Подорож до цих куточків планети може тривати кілька днів і вимагати пересадок на літаки, вертольоти та експедиційні судна
На Землі ще залишилися місця, куди не можна просто купити квиток на прямий рейс і прилетіти за кілька годин. Дорога до них нерідко передбачає кілька пересадок, тривале морське плавання, чартерні перельоти та залежність від погоди.
Condé Nast Traveler склав добірку найвіддаленіших куточків планети, які, попри ізольованість, усе ж доступні для мандрівників. У деяких із них немає постійного населення, судна заходять лише кілька разів на рік, а диких тварин значно більше, ніж людей.
Острови Кергелен, південна частина Індійського океану
Французький архіпелаг Кергелен лежить у південній частині Індійського океану приблизно за 3000 км від Мадагаскару. Через суворий клімат та ізольованість його нерідко називають «Островами спустошення».
Місцевий пейзаж формують вулканічні скелі, холодне бурхливе море та безлюдні узбережжя. На пляжах можна побачити великі колонії королівських пінгвінів і морських слонів. Постійного населення тут немає — на островах тимчасово працюють науковці, інженери та інший персонал.
Дістатися до Кергелену можна на французькому судні постачання Marion Dufresne II, яке кілька разів на рік виходить з острова Реюньйон. Морська подорож триває близько шести днів.
Національний парк Куттінірпаак, Канада
Національний парк Куттінірпаак розташований на острові Елсмір у канадській території Нунавут. Його назва перекладається як «вершина світу», що добре передає характер цієї арктичної місцевості.
Тут величезні льодовики сусідять із кам’янистими вершинами та полярними пустелями, а влітку сонце тижнями не заходить за горизонт. У тундрі мешкають вівцебики та арктичні вовки, а залишки давніх стоянок нагадують про життя інуїтів у цих суворих широтах.
Спочатку мандрівникам потрібно дістатися до Резолют-Бей у Нунавуті, а звідти — чартерним літаком до фіорду Танкуарі. Такі перельоти доступні переважно в літній сезон.
Іттоккортоорміут, Гренландія
Іттоккортоорміут — невелике поселення на сході Гренландії з населенням близько 450 осіб. Воно розташоване біля Скорсбі-Саунд — однієї з найбільших систем фіордів у світі.
Яскраві дерев’яні будинки тут розкидані серед засніжених схилів, а повсякденне життя багато в чому залежить від сезону. Частина місцевих жителів займається полюванням і рибальством, важливу роль відіграють собачі упряжки, а взимку морський лід може фактично відрізати поселення від зовнішнього світу.
Потрапити до Іттоккортоорміута можна вертольотом з аеропорту Нерлерит-Інаат. До самого аеропорту виконуються невеликі авіарейси, зокрема з Ісландії.
Лонг’їр, Норвегія
Лонг’їр розташований на архіпелазі Шпіцберген далеко за Полярним колом і вважається одним із найпівнічніших постійних населених пунктів у світі.
Попри віддаленість, тут є кафе, готелі, ресторани та навіть місцева пивоварня. За межами поселення починаються практично незаймані арктичні ландшафти з льодовиками, горами та дикими північними оленями.
Серед усіх місць у цьому списку Лонг’їр є одним із найдоступніших. До аеропорту Шпіцбергена регулярно виконуються рейси з Осло та Тромсе.
Читайте також: Туристів більше, ніж місцевих: названо найбільш переповнені регіони Європи
Південна Джорджія, Південна Атлантика
Південна Джорджія — віддалений острів у південній частині Атлантичного океану, який у минулому був важливим центром китобійного промислу. Сьогодні більша частина його території асоціюється насамперед із дикою природою.
На узбережжі острова збираються величезні колонії королівських пінгвінів, чисельність яких у деяких місцях сягає сотень тисяч особин. Тут також мешкають великі популяції морських слонів та інших морських тварин.
Аеропорту на Південній Джорджії немає. Туристи потрапляють сюди на експедиційних суднах, найчастіше у складі круїзів, які стартують з аргентинської Ушуаї.
Станція Мак-Мердо, Антарктида
Мак-Мердо розташована на острові Росс і є найбільшою науково-дослідною станцією Антарктиди. У літній сезон тут можуть перебувати близько тисячі людей.
Цей район пов’язаний з історією дослідження Антарктиди та експедиціями початку XX століття. Сьогодні Мак-Мердо залишається важливим центром наукових робіт, зокрема у сферах гляціології, кліматології та дослідження полярних екосистем.
Дістатися до району моря Росса туристи можуть на спеціалізованих експедиційних круїзах, які вирушають переважно з Нової Зеландії або Австралії. Окремі програми також передбачають чартерні перельоти з Крайстчерча.
Острови Піткерн, південна частина Тихого океану
Піткерн належить до найменш населених територій світу — тут живуть лише кілька десятків людей. Історія сучасного поселення почалася наприкінці XVIII століття, коли на острові оселилися учасники заколоту на кораблі HMS Bounty та їхні супутники.
Життя на Піткерні залишається дуже відокремленим від решти світу. Вулканічний рельєф, відсутність аеропорту та величезні відстані в Тихому океані роблять подорож сюди справжньою експедицією.
Маршрут зазвичай проходить через Таїті, звідки потрібно летіти на острів Мангарева у Французькій Полінезії. Далі мандрівників чекає приблизно 32-годинна морська подорож до Піткерна.
Чантанг, Ладакх, Індія
Чантанг — високогірне плато в регіоні Ладакх, що є частиною великого Тибетського нагір’я. Це сувора холодна пустеля з розрідженим повітрям, відкритими просторами та високими гірськими хребтами.
На рівнинах традиційно кочують пастухи чангпа, які розводять яків, овець і кіз. Одними з головних природних пам’яток регіону є високогірні озера Цо-Морірі та Пангонг-Цо, оточені майже безлюдними гірськими ландшафтами.
Найзручніше спочатку долетіти з Делі до Леха. Звідти до віддалених районів Чантангу доведеться добиратися автомобілем через високогірні перевали та складні гірські дороги.
