Азія вражає різноманіттям палацової архітектури, адже тут упродовж століть існували могутні імперії, королівства та князівства з власними традиціями, церемоніями й уявленнями про розкіш. У різних куточках континенту можна побачити монументальні імператорські резиденції, витончені палаци махараджів, комплекси з павільйонами та садами, а також незвичайні споруди, зведені просто посеред озер. Одні з них зберегли статус офіційних монарших резиденцій, інші стали музеями, готелями або відкритими для туристів історичними комплексами. У цій добірці зібрані 12 найцікавіших палаців Азії, які дозволяють побачити, наскільки по-різному формувалася палацова культура в Китаї, Індії, Японії та інших країнах континенту.
Великий палац
Таїланд, Бангкок
Великий палац у Бангкоку понад півтора століття був політичним центром Сіаму, а сьогодні залишається головним символом державності Таїланду. Комплекс почали будувати у 1782 році за наказом короля Рами I після перенесення столиці до Бангкока. На території, обнесеній високими стінами, розташували королівські резиденції, тронні зали, урядові будівлі, павільйони та храми, архітектура яких поєднує традиційні тайські форми з європейськими мотивами. Найвідомішою святинею комплексу є храм Ват Пхра Кео, де зберігається Смарагдовий Будда — одна з найшанованіших буддійських реліквій країни. Особливо ефектно виглядають позолочені шпилі, мозаїчне оздоблення, фігури міфічних охоронців і багато декоровані дахи. Тайські монархи давно не використовують Великий палац як постійну резиденцію, однак тут і досі проводять важливі державні та королівські церемонії.
Літній палац
Китай, Пекін
Пекінський Літній палац — це не одна споруда, а величезний імператорський палацово-парковий ансамбль, у якому архітектура органічно поєднана з пагорбами, водоймами та садами. Його сучасний вигляд сформувався переважно у XVIII–XIX століттях, коли резиденція використовувалася правителями династії Цін як місце відпочинку від літньої спеки Забороненого міста. Центральною частиною комплексу є озеро Куньмін, над яким піднімається Пагорб довголіття з храмами, павільйонами та декоративними воротами. Однією з найвідоміших споруд палацу став Довгий коридор — критий перехід, прикрашений тисячами традиційних китайських розписів із пейзажами, легендами та історичними сюжетами. Серед інших цікавих об’єктів — мармуровий корабель, павільйони біля води та численні мости, що створюють характерний образ класичного китайського саду. Літній палац неодноразово зазнавав руйнувань під час воєнних конфліктів, проте був відновлений і сьогодні входить до числа найцінніших пам’яток імператорської епохи Китаю.
Хава-Махал
Індія, Джайпур
Хава-Махал, або «Палац вітрів», відомий одним із найбільш упізнаваних фасадів у всій Індії. Палац звели у 1799 році за наказом махараджі Савай Пратап Сінгха як частину міського палацового комплексу Джайпура. Його п’ятиярусний фасад із рожевого та червоного пісковику нагадує гігантську корону або бджолині стільники й прорізаний сотнями невеликих вікон із ажурними кам’яними решітками. Така конструкція дозволяла жінкам королівської родини спостерігати за святковими процесіями та повсякденним життям міста, залишаючись непомітними для сторонніх. Велика кількість прорізів забезпечувала природну вентиляцію, завдяки чому всередині палацу зберігалася відносна прохолода навіть у спекотні дні — звідси й походить його популярна назва. Інтер’єри Хава-Махала значно стриманіші за його знаменитий фасад, однак вузькі переходи, невеликі кімнати та оглядові майданчики будівлі дозволяють побачити Джайпур з незвичайного ракурсу.
Міський палац
Індія, Удайпур
Міський палац Удайпура височіє над берегом озера Пічола і вважається одним із найбільших палацових комплексів Індії. Його будівництво розпочалося у XVI столітті за правління махарани Удай Сінгха II, засновника Удайпура, а наступні правителі держави Мевар упродовж кількох століть постійно розширювали резиденцію. У результаті сформувався великий ансамбль із житлових будівель, внутрішніх дворів, балконів, галерей, садів і павільйонів, з’єднаних між собою переходами. В архітектурі палацу поєдналися раджпутські та могольські традиції, а його інтер’єри прикрашені дзеркальними мозаїками, кольоровим склом, настінними розписами, різьбленням і декоративною керамікою. З терас палацу відкриваються панорами озера Пічола, старого міста та навколишніх пагорбів Араваллі. Частина комплексу сьогодні перетворена на музей, у якому можна побачити королівські покої, зброю, портрети правителів, предмети побуту та інші пам’ятки династії Мевар.
Озерний палац
Індія, Удайпур
Озерний палац в Удайпурі створює враження споруди, що буквально пливе поверхнею озера Пічола. Резиденцію звели у XVIII столітті на невеликому острові Джаг-Нівас як літнє місце відпочинку махарани Джагат Сінгха II. Білосніжні мармурові фасади, аркові галереї, внутрішні дворики, сади та павільйони різко контрастують із синьою водою й гірським ландшафтом навколо. Розташування посеред озера не лише надавало резиденції романтичного вигляду, а й допомагало захищатися від сильної літньої спеки. У XX столітті історичний палац переобладнали на розкішний готель, завдяки чому його інтер’єри та значна частина декоративного оформлення були збережені й адаптовані до сучасного використання. Будівля також неодноразово з’являлася у кіно, що додатково посилило популярність готелю і перетворило Озерний палац на одну із найбільш упізнаваних пам’яток Індії.
Майсурський палац
Індія, Майсур
Майсурський палац є офіційною резиденцією династії Водеярів — родини колишніх правителів Князівства Майсур. Сучасну будівлю спорудили на початку XX століття після того, як попередній дерев’яний палац знищила пожежа. Архітектура комплексу виконана в індо-сарацинському стилі, у якому переплітаються індійські, ісламські, раджпутські та європейські мотиви. Палац вирізняється численними арками, куполами, колонами, баштами та просторими церемоніальними залами. Серед найефектніших приміщень — зал приватних аудієнцій із вітражами та багато декорований зал для урочистостей. Особливу популярність Майсурський палац має під час фестивалю Дасара, коли його фасади та вежі ввечері підсвічують десятками тисяч лампочок, перетворюючи весь комплекс на величезну сяючу декорацію.
Читайте також: 12 найцікавіших палаців і особняків Америки
Кьонбоккун
Південна Корея, Сеул
Кьонбоккун — це найбільший і найвідоміший із п’яти королівських палаців Сеула, закладений у 1395 році як головна резиденція правителів династії Чосон. Комплекс став важливим політичним і церемоніальним центром нової столиці та включав тронні зали, житлові покої королівської родини, адміністративні будівлі, павільйони й сади. Його архітектура вирізняється стриманою гармонією, симетричним плануванням і характерними дерев’яними спорудами з вигнутими дахами, пофарбованими в традиційній корейській техніці данчхон. Серед найвідоміших частин палацу — тронний зал Кинджонджон і павільйон Кьонхверу, зведений на кам’яних колонах посеред штучного ставка та призначений для урочистих прийомів і бенкетів. Кьонбоккун неодноразово руйнували й відбудовували: особливо значних втрат він зазнав під час японських вторгнень наприкінці XVI століття та в період японського колоніального правління. Сьогодні значну частину комплексу відновлено, а туристи можуть оглядати історичні зали, прогулятися просторими дворами й садами та побачити церемонію зміни королівської варти біля головних воріт Кванхвамун.
Королівський палац
Камбоджа, Пномпень
Королівський палац у Пномпені є офіційною діючою резиденцією монарха Камбоджі. Комплекс почали споруджувати у другій половині XIX століття після перенесення королівської резиденції до сучасно столиці країни. Його будівлі впізнавані за характерними багатоярусними дахами, високими шпилями, золотистим оздобленням і декоративними елементами традиційної кхмерської архітектури. Центральне місце в палацовому комплексі займає Тронний зал, який використовується для коронацій, дипломатичних прийомів та інших офіційних церемоній. Поруч розташована Срібна пагода, назва якої походить від підлоги, викладеної тисячами срібних плиток. Значна частина комплексу залишається закритою для туристів, однак доступні двори, храми й церемоніальні споруди дають можливість побачити одну з найцікавіших архітектурних пам’яток Камбоджі.
Міський палац
Індія, Джайпур
Міський палац Джайпура займає значну частину історичного центру столиці Раджастхану та відображає багатовікову історію місцевої династії. Його будівництво розпочалося у першій половині XVIII століття за правління махараджі Савай Джай Сінгха II, який одночасно заснував саме місто Джайпур. Палацовий ансамбль формувався поступово й об’єднав елементи раджпутської та могольської архітектури з пізнішими європейськими впливами. За масивними воротами розташовані просторі внутрішні двори, павільйони, зали аудієнцій, житлові приміщення та храми. Особливо відомий двір Пітам-Нівас-Чоук із чотирма майстерно декорованими воротами, кожні з яких символізують певну пору року. У музейних приміщеннях представлені королівські костюми, зброя, карети, рукописи та твори мистецтва.
Джал-Махал
Індія, Джайпур
Джал-Махал, назва якого перекладається як «Водний палац», стоїть посеред озера Ман-Сагар на північній околиці Джайпура. Будівля виконана з пофарбованого в жовтий колір рожевого пісковику та поєднує раджпутські й могольські архітектурні мотиви. Фактично весь Джал-Махал — це велика галерея, що веде з дна озера на дах споруди. Завдяки цьому з берега здається, що палац буквально виростає з води. Історично Джал-Махал ніколи не був резиденцією правителів Джайпура та використовувався як місце відпочинку під час полювання та заміських поїздок. Внутрішні приміщення палацу зазвичай недоступні для масового туристичного відвідування, тому більшість мандрівників оглядають Джал-Махал із набережної, звідки особливо красиві краєвиди відкриваються на світанку та перед заходом сонця.
Кіотський Імператорський палац
Японія, Кіото
Кіотський Імператорський палац протягом століть був головною резиденцією японських імператорів, поки у XIX столітті імператорський двір не переїхав до Токіо. Дерев’яний палацовий комплекс розташований в центрі міста у великому зеленому парку Кіото-Гьоен. Більшість сучасних будівель резиденції датуються XIX століттям, оскільки попередні споруди неодноразово знищували пожежі, після чого їх відбудовували відповідно до традиційних японських архітектурних принципів. Палац вирізняється стриманими формами, широкими дахами, відкритими галереями та просторими внутрішніми дворами, що суттєво відрізняє його від розкішно декорованих резиденцій інших азійських монархій. Особливе значення має церемоніальний зал Сісінден, де відбувалися важливі державні та імператорські церемонії. Навколо палацових споруд розбиті традиційні японські сади зі ставками, кам’яними композиціями та ретельно сформованою рослинністю. Комплекс дозволяє побачити, як архітектура японського імператорського двору підкреслювала не показну розкіш, а гармонію, пропорції та зв’язок будівель із навколишнім ландшафтом.
Чандук
Південна Корея, Сеул
Палац Чандук, також відомий як Чхандоккун, був споруджений на початку XV століття як друга королівська резиденція династії Чосон, але згодом упродовж тривалого часу фактично виконував роль головного палацу корейських монархів. На відміну від більш формального Кьонбоккуна, Чхандоккун проектували з максимальним урахуванням природного рельєфу: будівлі розміщені між пагорбами, деревами та водоймами, а весь палацовий ансамбль виглядає частиною ландшафту. Комплекс складається з церемоніальних залів, королівських покоїв, адміністративних будівель і численних внутрішніх дворів. Особливу цінність має Хувон, або «Таємний сад», що займає значну частину території палацу. Тут збереглися ставки, павільйони, невеликі струмки, кам’яні містки та старі дерева, серед яких члени королівської родини відпочивали, навчалися й проводили приватні зустрічі.
