Німецькі вчені планують випробувати революційну систему накопичення енергії вже наприкінці 2026 року
У Тихому океані біля узбережжя Лос-Анджелеса готуються реалізувати незвичний енергетичний проєкт — першу у світі підводну гідроелектростанцію нового типу. Йдеться про технологію StEnSea (Stored Energy in the Sea), яку створили фахівці Інституту енергетичної економіки та енергетичних систем Фраунгофера у Німеччині.
За інформацією Daily Galaxy, експериментальна установка буде розміщена на глибині близько 500 метрів під поверхнею океану. Основою системи стане величезна порожниста бетонна сфера, розміром приблизно з невеликий будинок.
Принцип роботи станції нагадує класичні гідроакумулюючі електростанції, однак замість гірських водойм тут використовується тиск океану. Коли енергомережі потребують додаткової електроенергії, спеціальний клапан відкривається і морська вода під величезним тиском заповнює сферу, приводячи в рух турбіну та генератор. У моменти надлишку електроенергії система працює у зворотному напрямку — воду відкачують назад із резервуара.
Розробники вважають, що така технологія може стати одним із ключових рішень для зберігання енергії, виробленої сонячними та вітровими електростанціями. За оцінками Інституту Фраунгофера, потенційна глобальна місткість таких підводних сховищ може досягати 817 тисяч гігават-годин. Для порівняння, всі гідроакумулюючі електростанції Німеччини нині здатні зберігати менш ніж 40 гігават-годин.
Перші випробування концепції вже проводилися в Європі. На озері Констанц, що розташоване на кордоні Німеччини, Австрії та Швейцарії, вчені протестували триметрову експериментальну сферу. Дослід підтвердив працездатність самої ідеї, однак головні випробування ще попереду — технологію потрібно перевірити в умовах відкритого океану, на великій глибині та при тривалій експлуатації.
Читайте також: Китай будує гігантський канал майбутнього: новий «водний ліфт» може змінити світову торгівлю
Інженери пояснюють, що на глибині 600 метрів тиск води сягає приблизно 60 атмосфер. Саме ця природна сила й використовується для генерації електроенергії. При цьому цикл заряджання та розряджання системи може повторюватися безперервно.
Очікуваний коефіцієнт корисної дії технології становить від 75% до 80%. Це дещо менше, ніж у традиційних гідроакумулюючих електростанцій, однак цілком відповідає сучасним технологіям довготривалого накопичення енергії.
Керівник проєкту доктор Бернхард Ернст зазначає, що класичні ГЕС мають серйозне географічне обмеження — для них потрібні відповідні гірські ландшафти та великі водойми. Саме тому дослідники вирішили перенести систему накопичення енергії на морське дно, де можливостей для розміщення значно більше.
Для реалізації технології вчені визначили оптимальні глибини від 600 до 800 метрів. На таких рівнях тиск уже достатній для ефективної роботи системи, а конструкції можна виготовляти зі звичайного армованого бетону без використання наддорогих матеріалів для глибоководних об’єктів.
Під час досліджень перспективними для розміщення таких станцій назвали прибережні райони Норвегії, Португалії, Бразилії, Японії, а також східне і західне узбережжя США. Крім океану, подібні системи потенційно можуть встановлювати у затоплених кар’єрах або глибоких природних озерах.
