В Україні дедалі більше схиляються до думки, що війна з Росією переходить у затяжну фазу, а головним викликом стає не лише фронт, а й здатність держави та суспільства витримувати виснаження
Україна має бути готовою до тривалого протистояння з Росією, яке може затягнутися ще на два-три роки. Про це повідомляє The Economist із посиланням на джерела в українській владі та серед військових.
За даними видання, за останній рік загальна картина війни для України помітно змінилася. Лінія фронту значною мірою стабілізувалася, країни Європи продовжують надавати допомогу, а український оборонний сектор швидко нарощує власне виробництво зброї, передусім безпілотників і далекобійних систем.
Водночас у Києві дедалі частіше виходять із того, що війна може тривати роками, а швидкого завершення конфлікту наразі не видно.
У матеріалі зазначається, що Україна вже пройшла критичний етап боротьби за виживання держави та збереження суверенітету. Однак сама стійкість, наголошують автори, ще не гарантує перемоги. Країна стикається з проблемами виснаження ресурсів, дефіциту людського потенціалу та необхідністю підтримувати суспільну витривалість у довгостроковій перспективі.
Українські військові, на яких посилається видання, стверджують, що оборона поступово стає ефективнішою завдяки широкому використанню дронів та цифрових технологій. За їхніми оцінками, російська армія продовжує зазнавати значних втрат, а темпи поповнення особового складу не дозволяють повністю компенсувати ці втрати.
Попри постійний тиск на фронті, Росії досі не вдається виконати заявлені цілі на Донбасі у визначені терміни. Українське командування вважає, що перевага ЗСУ полягає не лише у технологіях, а й у швидкості адаптації та мотивації підрозділів.
Окрему увагу The Economist приділяє українським ударам по військовій інфраструктурі на території РФ. Видання зазначає, що дедалі більше далекобійних систем Україна виробляє самостійно, поступово скорочуючи залежність від західних постачань, хоча розвідувальна підтримка партнерів залишається критично важливою.
Командир 413-го полку Євген Карась заявив журналістам, що нині завдавати ударів по цілях у глибокому тилу Росії стало «втричі легше», ніж раніше. Серед прикладів він навів березневу атаку по підприємству Silicon El, яке виробляє мікрочіпи для російських балістичних ракет.
За словами військового, ситуація для Росії поступово ускладнюється.
«Війна не є раєм для України, але для Росії справи йдуть набагато гірше, і буде ще важче», – сказав Карась.
Він також прогнозує, що вже восени російська система протиповітряної оборони може зіткнутися з серйозною кризою, тоді як українське виробництво балістичних засобів ураження, за його словами, набирає обертів.
The Economist підкреслює, що Україна продовжує чинити опір попри величезну різницю в ресурсах між сторонами.
«За всіма загальноприйнятими показниками Україна вже мала б програти», – пише видання, нагадуючи про значно більші територію, населення та економіку Росії.
Ціна затяжної війни
Попри окремі військові успіхи, внутрішні наслідки війни стають дедалі відчутнішими. Українська енергетична та цивільна інфраструктура регулярно зазнає ударів, а великі міста, включно з Києвом, залишаються під постійною загрозою ракетних атак і ударів дронів.
Економіка країни продовжує функціонувати завдяки міжнародній підтримці та розвитку оборонного виробництва, однак проблема нестачі робочої сили стає дедалі гострішою. Скорочення кількості працездатного населення вже впливає на темпи економічного відновлення.
Однією з головних проблем називають енергетику. Представники громадського сектору та радники уряду вважають, що саме стабільність енергосистеми визначатиме здатність країни витримати довгу війну.
Громадський активіст і радник Міноборони Тарас Чмут заявив, що нині його більше турбує стан енергетики, ніж ситуація на передовій.
«Війни ведуться не арміями, а суспільствами. Якщо віра в нашу здатність витримати війну зруйнується, то зруйнується і воля до боротьби», – сказав він.
Соціологічні дослідження, на які посилається видання, показують зростання внутрішньої напруги в суспільстві. Умовно українців поділяють на три великі групи: переконаних прихильників продовження боротьби, поміркованих скептиків та демотивованих громадян. Серед головних факторів недовіри люди називають корупцію та проблеми в роботі державних інституцій.
Читайте також: В Україні змінять правила бронювання військовозобов’язаних: що пропонує уряд
Мобілізація та політична напруга
Однією з найболючіших тем залишається мобілізація. Хоча армія загалом продовжує отримувати необхідне поповнення, нерівність підходів та випадки примусової мобілізації викликають дедалі більше невдоволення у суспільстві.
Паралельно посилюються і внутрішні політичні суперечності. Корупційні скандали та боротьба між різними групами впливу негативно позначаються на довірі до влади, особливо в умовах, коли проведення виборів під час воєнного стану неможливе.
The Economist також пише про посилення централізації системи управління навколо Офісу президента. За словами співрозмовників видання, коло людей, які впливають на ухвалення ключових рішень, поступово звужується.
Деякі джерела стверджують, що влада посилила контроль над інформаційним простором через пов’язані медіаресурси та мережі в соціальних медіа, які використовуються для просування вигідних наративів та критики опонентів.
У матеріалі також згадуються кадрові зміни у силових структурах, які критики влади розглядають як спробу зробити особисту лояльність одним із ключових критеріїв призначень.
«Зеленський не терпить сильних людей. Він створив навколо себе культ вірності», – заявив один із високопоставлених офіцерів розвідки, якого цитує видання.
Війна на виснаження
Переговорні ініціативи, які періодично виникали за участю міжнародних посередників, поки не дали результату. Ідеї компромісного миру з територіальними поступками фактично втратили політичну підтримку як в українському суспільстві, так і серед значної частини політичної еліти.
У підсумку війна дедалі більше переходить у формат довготривалого виснаження, де обидві сторони намагаються отримати перевагу завдяки ресурсам, технологіям та здатності витримувати затяжний конфлікт.
«Урядові джерела повідомляють, що Зеленський наказав готуватися до ще двох-трьох років війни. Немає переконливої причини, чому Україна не може продовжувати воювати так довго», – пише The Economist.
Водночас автори зазначають, що навіть у разі збереження державності країна ризикує вийти з війни виснаженою, з глибокими соціальними проблемами, наслідками мілітаризації та зростанням корупції воєнного часу.
