На думку оглядача, Кремль дедалі активніше демонструє готовність до розширення військової активності за межами України
Російський диктатор Володимир Путін може розглядати найближчі два місяці як вирішальний період для зміни ситуації у війні проти України. Саме тому Москва дедалі частіше демонструє активність, яка виходить далеко за межі українського фронту. Таку думку висловив військовий оглядач британського видання The Independent Роберт Фокс.
Автор зазначає, що, незважаючи на масштабні повітряні удари Росії, українські сили продовжують утримувати оборону на більшості напрямків. Водночас заяви Кремля про нібито неминуче захоплення всієї Донецької області після можливого падіння Костянтинівки не відповідають реальній ситуації на полі бою. За словами Фокса, це визнають навіть окремі російські військові блогери.
На цьому тлі оглядач виділив три фактори, які, на його думку, можуть свідчити про наміри Кремля посилити тиск не лише на Україну, а й на країни Європи.
Першою ознакою він називає впевненість Путіна в тому, що до вересня існує сприятливе «вікно можливостей». На думку автора, російський лідер може розраховувати на суперечки всередині НАТО, неоднозначні заяви президента США Дональда Трампа, напружену ситуацію на Близькому Сході та в Перській затоці, а також на виснаження української системи протиповітряної оборони.
Другим сигналом Фокс вважає активізацію російської кампанії з дезінформації та провокацій у Європі. Зокрема, Москва поширює звинувачення на адресу країн Балтії, заявляючи без доказів, що вони нібито розміщують українські бази безпілотників і допомагають завдавати ударів по території Росії. Протягом останнього тижня подібні заяви публічно озвучували речниця МЗС РФ Марія Захарова та секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев, які звинуватили Латвію у безпосередній участі у війні.
Ще одним прикладом зростання напруженості, на думку автора, став нещодавній політ російського літака-розвідника Ту-95 поблизу оперативної групи НАТО, яка проводила навчання в Норвезькому морі. Літак наблизився до британського авіаносця HMS Prince of Wales та скинув приблизно два десятки протичовнових гідроакустичних буїв, після чого був перехоплений двома британськими винищувачами F-35.
Фокс вважає, що цей епізод мав не випадковий характер. Навіть короткочасна робота таких буїв, за його словами, могла дозволити Росії отримати інформацію про розташування підводних човнів НАТО, які супроводжували авіаносну групу.
Оглядач також звернув увагу на посилення активності російських підводних човнів — як пілотованих, так і безекіпажних — у Північному та Ірландському морях, а також у Ла-Манші. За його словами, вони дедалі частіше здійснюють спостереження за підводними кабелями зв’язку та енергетичною інфраструктурою, що може свідчити про розширення географії протистояння.
Читайте також: Росія і Китай поглиблюють військовий союз та готуються до можливого глобального конфлікту, – Der Spiegel
Третім тривожним сигналом Фокс називає внутрішню ситуацію в самій Росії. Він зазначає, що країна стикається з економічними труднощами, серед яких дефіцит пального в окремих регіонах, перебої з мобільним зв’язком та інтернетом, а також проблеми із забезпеченням водою і паливом в окупованому Криму.
Водночас автор наголошує, що навіть відсутність військових успіхів Росії не означатиме швидкого завершення війни. На його думку, російська економіка вже повністю перебудована на воєнні потреби, а політичне майбутнє Путіна нерозривно пов’язане з продовженням конфлікту.
Фокс припускає, що у разі затягування бойових дій до зими Кремль може вдатися до ще радикальніших рішень. Серед можливих кроків він називає оголошення часткової або повної мобілізації для набору щонайменше 500 тисяч нових військових, а також запровадження повномасштабного воєнного стану.
На завершення оглядач зазначає, що в такому сценарії питання посилення протиповітряної оборони та захисту критичної інфраструктури стане актуальним не лише для України чи країн Балтії, а й для всіх європейських членів НАТО, включно з Великою Британією. На його думку, союзникам доведеться переглянути підходи до оборони власної території, морських комунікацій і стратегічної інфраструктури.
