Полтава — мальовниче українське місто з багатовіковою історією, неповторною архітектурою та багатою культурною спадщиною. Розташована на берегах річки Ворскли, вона відома як батьківщина Івана Котляревського, колиска нової української літератури та місце визначних історичних подій. Місто приваблює туристів затишними вулицями, величними храмами, цікавими музеями та пам’ятками, які зберігають атмосферу минулих століть. Історичний центр Полтави вирізняється поєднанням класицистичної архітектури XIX століття, українського бароко та модерну, а численні парки й оглядові майданчики створюють чудові умови для неспішних прогулянок. Особливе місце в культурі міста посідають полтавські галушки, які стали його гастрономічним символом.
Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського — справжня архітектурна перлина міста, побудована в стилі українського модерну. Музей заснували у 1891 році за ініціативою відомого вченого Василя Докучаєва, а його сучасна будівля була зведена у 1903–1908 роках як приміщення Полтавського губернського земства. Проєкт споруди розробив видатний український архітектор і художник Василь Кричевський, який майстерно поєднав традиції народного зодчества з новаторськими архітектурними рішеннями початку XX століття. Будівля виділяється шестикутними вікнами, високими черепичними дахами, оригінальними орнаментами, декоративною керамікою та багатим оздобленням фасадів. Особливу художню цінність мають настінні розписи, створені за участю відомих українських митців, зокрема Сергія Васильківського та Миколи Самокиша. Музей володіє величезною колекцією, яка налічує близько 300 тисяч експонатів і охоплює археологію, історію, етнографію, природознавство та мистецтво Полтавщини. До найцінніших предметів колекції належать стародавні прикраси, козацька зброя та знайдений на Полтавщині скелет мамонта.
Кругла площа (Корпусний сад)

Кругла площа — архітектурне серце Полтави та визначний містобудівний ансамбль, сформований у першій половині XIX століття. Її створення пов’язане з перетворенням Полтави на губернський центр у 1802 році, коли виникла потреба в будівництві нових адміністративних установ. Архітектор Михайло Амвросимов запропонував незвичайне планувальне рішення: розмістити головні громадські споруди по периметру великої круглої площі, від якої радіально розходяться міські вулиці. Навколишні будівлі були виконані переважно в стилі класицизму, завдяки чому сформувався гармонійний ансамбль із симетричними фасадами, колонами та портиками. У центрі площі розташований Корпусний сад — затишний парк із тінистими алеями, доглянутими газонами та квітковими клумбами, який отримав свою назву від розташованого поруч Петровського Полтавського кадетського корпусу. В центрі парку встановлений Монумент Слави, відкритий у 1811 році на честь сторіччя Полтавської битви. Він являє собою високу колону, увінчану бронзовим орлом із лавровим вінком у дзьобі та стрілами в кігтях.
Біла альтанка

Біла альтанка — популярний оглядовий майданчик, розташований на мальовничій Івановій горі. Ця витончена споруда являє собою напівкруглу колонаду з восьми білих колон, які підтримують декоративний антаблемент. Першу альтанку збудували у 1909 році на місці колишнього Подільського бастіону Полтавської фортеці до 200-річчя Полтавської битви. Під час Другої світової війни споруду зруйнували німецькі війська, а у 1954 році її відновили за проєктом архітектора Лева Вайнгорта. У радянський період пам’ятку офіційно називали Ротондою дружби народів, однак серед місцевих жителів закріпилася історична назва — Біла альтанка. Особливої популярності цьому місцю надає його розташування на високому пагорбі, звідки відкривається панорамний краєвид на долину річки Ворскли, старі райони Полтави та зелені схили навколишніх пагорбів. Неподалік альтанки розташовані Свято-Успенський собор, музей-садиба Івана Котляревського та пам’ятний знак полтавській галушці.
Свято-Успенський кафедральний собор

Свято-Успенський кафедральний собор височіє на Соборному майдані, розташованому на Івановій горі. Історія храму сягає XVIII століття, коли на місці старої дерев’яної козацької церкви вирішили звести величний кам’яний собор. Будівництво розпочалося у 1748 році й завершилося у 1770 році, а сама споруда стала яскравим зразком українського бароко. У XIX столітті поряд із храмом постала висока дзвіниця, спроектована у стилі класицизму. У 1930-х роках радянська влада знищила собор, тоді як дзвіницю вдалося врятувати. Відродження святині розпочалося вже за часів незалежної України: у 2000-х роках храм відбудували, повернувши Соборному майдану його історичний архітектурний вигляд. Сучасна споруда відтворює риси старовинного собору з його монументальними формами, сімома банями та численними декоративними елементами. З 2014 року при храмі діє найбільша на Полтавщині волонтерська організація з допомоги українським військовим.
Хрестовоздвиженський жіночий монастир

Хрестовоздвиженський жіночий монастир — старовинна православна обитель, розташована на пагорбі в північно-східній частині Полтави. Монастир заснували у 1650 році на честь перемоги козаків над військами Речі Посполитої і відтоді його історія тісно переплітається з важливими подіями українського минулого. Під час Полтавської битви 1709 року територія обителі опинилася в центрі військових подій, а шведський король Карл XII використовував монастир як одну зі своїх резиденцій. В козацькі часи монастир був важливим просвітницьким центром Гетьманщини та мав одну з найбільших бібліотек на території України. Головною архітектурною окрасою комплексу є семибанний Хрестовоздвиженський собор, зведений наприкінці XVII — на початку XVIII століття в стилі українського бароко. До монастирського ансамблю також входить висока чотириярусна дзвіниця і інші культові та господарські споруди, що формують цілісний історичний комплекс. За радянських часів обитель неодноразово закривали, а її будівлі використовували не за призначенням, проте згодом монастирське життя було відновлено.
Музей-садиба Івана Котляревського

Музей-садиба Івана Котляревського — меморіальний комплекс, присвячений життю та творчості видатного українського письменника, автора знаменитої «Енеїди» та п’єси «Наталка Полтавка». Саме на цій садибі у 1769 році народився Іван Котляревський, якого вважають засновником нової української літератури. Музей відкрили у 1969 році до 200-річчя від дня народження письменника, відтворивши вигляд його родинного обійстя за залишками оригінальної будівлі, історичними документами, описами сучасників та акварельним малюнком Тараса Шевченка. До складу садиби входять традиційна українська хата, комора, повітка, криниця-журавель і невелике подвір’я, оточене плетеним тином. Будинок із біленими стінами та солом’яною стріхою демонструє характерні риси народної архітектури Полтавщини XVIII–XIX століть. Усередині відтворено атмосферу тогочасного побуту: тут можна побачити старовинні меблі, предмети домашнього вжитку, посуд, книги та особисті речі письменника. Особливу цінність мають автентичні предмети меблювання, які належали Котляревському, зокрема комод, дзеркало та ломберний столик.
Читайте також: Що подивитися в Тернополі: головні пам’ятки міста
Пам’ятний знак полтавській галушці

Пам’ятний знак полтавській галушці — незвичайний монумент, створений на честь гастрономічного символу Полтавщини. Полтавські галушки — традиційна українська страва з тіста, яку зазвичай готують із пшеничного борошна та подають із різноманітними додатками, зокрема м’ясом, грибами, сметаною чи підсмаженою цибулею. На Полтавщині сформувалися власні традиції приготування галушок, які вирізняються пухкою консистенцією та різноманітністю способів подачі. Особливої популярності страва набула завдяки творчості Миколи Гоголя, який неодноразово згадував українські кулінарні традиції у своїх творах. Скульптурну композицію відкрили у 2006 році на Соборному майдані. Пам’ятник являє собою величезну миску з дванадцятьма галушками, поруч із якою лежить велика ложка. Композицію встановлено на невисокому постаменті, завдяки чому відвідувачі можуть роздивитися її зблизька та зробити оригінальні фотографії. Відвідування цієї локації варто доповнити знайомством із місцевою кухнею, адже скуштувати справжні полтавські галушки можна в багатьох закладах міста.
Музей важкої бомбардувальної авіації

Музей важкої бомбардувальної авіації — унікальний військово-історичний комплекс, розташований на території колишньої авіабази в Полтаві. Він був створений на основі колекції військових літаків, які після припинення експлуатації бази вдалося зберегти як історичні експонати. Музей є філією Національного військово-історичного музею України та присвячений розвитку стратегічної авіації, історії військово-повітряних сил і ролі Полтави в авіаційній історії. Серед розташованої просто неба експозиції найбільшу увагу привертають стратегічні ракетоносці Ту-160 і Ту-95МС, а також надзвуковий бомбардувальник Ту-22М3. Ці величезні машини вражають своїми розмірами та технічними характеристиками, дозволяючи відвідувачам наочно оцінити масштаби стратегічної авіації часів холодної війни. В експозиції музею також представлені інші типи авіаційної техніки, обладнання та матеріали, пов’язані з історією авіабази. Окрему увагу приділено операції «Френтік» 1944 року, коли американські бомбардувальники використовували полтавський аеродром під час спільних операцій союзників проти нацистської Німеччини.
Сампсоніївська церква

Сампсоніївська церква розташована на території історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви». Храм присвячений преподобному Сампсону Странноприїмцю, день пам’яті якого за старим стилем збігався з датою Полтавської битви 1709 року. Будівництво церкви розпочалося у 1852 році, а вже у 1856 році її освятили. Спочатку споруда мала порівняно скромний вигляд, проте наприкінці XIX — на початку XX століття її суттєво перебудували та розширили, надавши рис монументального православного храму. Сучасна архітектура Сампсоніївської церкви вирізняється елементами характерними для неоросійського стилю, які поєднуються з барокові порталами вікон, а також широким використанням арок. Всередині храму встановлено мармуровий іконостас із різьбленими орнаментами і кольоровими мозаїками. У радянський період церкву закрили, а її приміщення використовували не за первісним призначенням, однак наприкінці XX століття святиню повернули вірянам.
Полтавський художній музей імені Миколи Ярошенка

Полтавський художній музей імені Миколи Ярошенка, відомий також як Полтавська галерея мистецтв, є важливим культурним осередком міста та зберігає цінну колекцію українського й зарубіжного образотворчого мистецтва. Історія музею розпочалася у 1919 році, коли в Полтаві відкрили картинну галерею, основу якої склали твори відомого художника-передвижника Миколи Ярошенка. Значну частину раннього зібрання становили також мистецькі колекції дворянських родин Полтавщини, зокрема Кочубеїв, Ґалаґанів, Рєпніних і Капністів. У 1999 році музей переїхав до сучасного приміщення на вулиці Європейській, де отримав просторі виставкові зали та кращі умови для збереження мистецьких цінностей. Його фонди налічують тисячі творів живопису, графіки, скульптури й декоративно-ужиткового мистецтва. Місцеве зібрання західноєвропейського мистецтва представлене творами майстрів різних епох, що дозволяє простежити розвиток художніх традицій від старовинного живопису до сучасності. Окрім постійної експозиції, музей проводить тематичні виставки, культурні заходи та мистецькі проєкти.
Музей історії Полтавської битви

Музей історії Полтавської битви розташований на північно-східній околиці Полтави, неподалік місця, де 27 червня (8 липня за новим стилем) 1709 року відбулася вирішальна битва між військами шведського короля Карла XII і гетьмана Івана Мазепи з одного боку та московською армією Петра I з іншого. Ця подія стала важливим поворотним моментом Північної війни та суттєво вплинула на подальшу історію України і Європи. Музей відкрили у 1909 році до 200-річчя битви. Експозиція закладу охоплює політичні та військові події початку XVIII століття, міжнародні відносини того часу, перебіг Північної війни та обставини Полтавської битви. Серед музейних експонатів можна побачити старовинну зброю, військове спорядження, документи, карти, гравюри та картини. Особливий інтерес становлять матеріали, присвячені українському гетьману Івану Мазепі та його союзу зі шведським королем Карлом XII у боротьбі за політичну самостійність Гетьманщини. Історія Полтавської битви тривалий час подавалася крізь призму російської імперської історіографії, тому сучасне осмислення цих подій передбачає також увагу до українських політичних інтересів і наслідків поразки для козацької держави. Навколо музею розташований великий меморіальний комплекс, до складу якого входять історичні укріплення, пам’ятні знаки та місця, пов’язані з перебігом битви.
Спаська церква

Спаська церква — унікальна історико-архітектурна пам’ятка Полтави, яка виділяється незвичайним поєднанням старовинної дерев’яної конструкції та зовнішньої мурованої оболонки. Історія споруди пов’язана з дерев’яною церквою, яку на початку XVIII століття перенесли до Полтави з території Хрестовоздвиженського монастиря. За переказами в цьому храмі після Полтавської битви 1709 року відбувалося урочисте богослужіння за участю московського царя Петра I. У середині XIX століття старий дерев’яний храм опинився під загрозою руйнування, тому було ухвалено рішення зберегти його, спорудивши навколо кам’яний захисний футляр. Зовнішня мурована оболонка, зведена у 1845 році, дозволила захистити давню дерев’яну церкву від атмосферних впливів та подальшого руйнування. Завдяки цьому унікальному інженерному рішенню всередині кам’яної споруди збереглися конструкції старовинного дерев’яного храму. Зовнішній вигляд церкви вирізняється стриманими формами, світлими фасадами та невеликою банею.














