Дилетантство чи професійна недбалість: як ФДМУ стає заручником власних незаконних дій щодо Індару
Під час війни держава особливо потребує професійного управління стратегічними підприємствами. Особливо тими, від роботи яких залежить не лише економіка, а й здоров’я сотень тисяч громадян.
Саме таким підприємством є ПрАТ “По виробництву інсулінів “Індар” – єдиний в Україні виробник інсуліну з повним технологічним циклом виробництва. Попри повномасштабну війну, ракетні удари та складну економічну ситуацію підприємство продовжує працювати, забезпечувати пацієнтів життєво необхідними препаратами, зберігати виробничі потужності та трудовий колектив.
Саме тому будь-які рішення щодо управління таким активом повинні прийматися максимально професійно, відкрито та юридично бездоганно.
Однак події останніх тижнів навколо спроби Фонду державного майна України провести позачергові збори акціонерів “Індару” та повністю змінити наглядову раду підприємства викликають зовсім інше враження.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку витребувала у Фонду пояснення щодо низки процедурних питань, а сам перелік виявлених проблем змушує поставити просте запитання: чи йдеться про прикру випадковість, чи про системну непрофесійність під час управління стратегічними державними активами?
Питання має навіть регулятор!
Окремо треба зазначити на реакцію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Після надходження скарги одного з акціонерів Комісія направила до Фонду державного майна офіційний запит із вимогою надати пояснення та документи щодо низки обставин, пов’язаних із проведенням зборів.
Фактично регулятор звернув увагу саме на ті питання, які сьогодні викликають найбільше дискусій: порядок скликання зборів, відповідність бюлетенів установленим вимогам, погодження кандидатур до наглядової ради та інші процедурні аспекти.
Сам по собі факт такого запиту ще не означає наявності порушень. Але він демонструє, що питання до дій Фонду виникли не лише у сторін корпоративного конфлікту. Інтерес до ситуації проявив державний регулятор, відповідальний за дотримання правил на фондовому ринку.
І це вже значно серйозніше, ніж звичайна публічна полеміка між учасниками спору.
Бюлетень для “Індару”, але з “Оріаною”
Не менш цікавою є історія з бюлетенем для голосування, які мали б бути використані під час зборів акціонерів “Індару”. З матеріалів, направлених до НКЦПФР, випливає, що в оприлюдненій Фондом формі такого бюлетеня містилося посилання на зовсім інше підприємство – АТ “Оріана”.
На перший погляд це може здатися дрібницею або звичайною технічною помилкою. Проте мова йде про документ, який використовується під час корпоративної процедури на стратегічному підприємстві держави.
Тому виникає цілком логічне питання: яким чином документ для “Індару” міг містити реквізити іншого акціонерного товариства?
Якщо це справді випадкова помилка, то вона свідчить про вкрай поверхневу перевірку документів. А якщо ж причиною стало механічне копіювання шаблонів без належного контролю, то виникають питання вже до якості підготовки всієї процедури.
І проблема тут не в одному рядку тексту. Проблема в тому, що подібні помилки підривають довіру до інших документів, які супроводжують відповідне рішення.
Електронний підпис, який неможливо перевірити
Ще більше запитань викликає ситуація з електронним підписом документів. У скарзі акціонера зазначається, що оприлюднений бюлетень не дозволяв належним чином перевірити справжність його затвердження уповноваженою особою. Більше того, під час перевірки файлів через систему Центрального засвідчувального органу було отримано повідомлення про некоректність підпису.
Для пересічного громадянина це може виглядати як формальність. Проте в корпоративному управлінні саме такі формальності забезпечують легітимність усіх подальших рішень. Адже якщо акціонери не можуть переконатися у справжності документів, виникає ризик оскарження всієї процедури незалежно від змісту ухвалених рішень.
І саме тому подібні помилки виглядають особливо дивно з боку органу, який відповідає за управління сотнями державних активів.
Кандидати подані. А де погодження Кабміну?
Окреме місце в цій історії займає питання погодження кандидатур до нової наглядової ради.
“Індар” входить до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Для таких підприємств діє спеціальний порядок призначення членів наглядових рад, передбачений постановою Кабінету Міністрів №643.
Саме тому у своїй скарзі акціонер прямо звернув увагу на відсутність інформації про погодження запропонованих кандидатур Кабінетом Міністрів України. Більше того, саме це питання стало одним із предметів окремого запиту НКЦПФР до Фонду державного майна.
Станом на сьогодні публічної інформації про таке погодження немає. Безумовно, це саме по собі ще не доводить його відсутності. Однак коли йдеться про стратегічне підприємство та процедуру, яка вже стала предметом публічного спору, логічним виглядало б максимально швидко зняти всі сумніви шляхом оприлюднення відповідних рішень або пояснень.
Поки цього не сталося, питання залишаються відкритими. А на тлі інтересу з боку регулятора вони набувають особливого “забарвлення”.
Помилки накопичуються одна за одною
Втім найбільш показовою виглядає навіть не кожна окрема претензія, а їхня сукупність.
У скарзі до НКЦПФР також зазначається, що статут підприємства не передбачає дистанційної форми проведення зборів, Фонд не звертався до чинної наглядової ради з вимогою про їх скликання, до порядку денного не були включені питання щодо формування лічильної комісії, а також не було визначено голову та секретаря зборів.
Кожне з цих питань окремо ще можна було б пояснювати різними підходами до трактування законодавства або технічними помилками.
Однак коли в межах однієї процедури одночасно виникають питання до порядку скликання зборів, змісту бюлетенів, наявності дійсних електронних підписів, офіційного погодження кандидатур та законного формування органів управління, це вже починає виглядати як системна проблема.
Якщо Фонд державного майна не може без помилок провести процедуру скликання зборів акціонерів стратегічного підприємства, то виникає закономірне питання: чи йдеться про професійну некомпетентність, чи про свідоме ігнорування вимог закону заради швидкого кадрового “результату”?
Причому це не оцінка автора. Саме такий висновок випливає з переліку претензій, які викладені в офіційній скарзі акціонера та фактично підтверджені реакцією регулятора.
Занепокоєні не лише акціонери…
Показово, що занепокоєння ситуацією висловлюють не лише учасники корпоративного конфлікту, а й організації, що представляють інтереси головних споживачів продукції “Індару”.
На початку червня Українська діабетична федерація звернулася до Кабінету Міністрів України із закликом звернути увагу на ситуацію навколо підприємства. У своєму зверненні організація нагадала, що “Індар” є стратегічним активом держави та залишається єдиним в Україні виробником інсуліну з повним циклом виробництва.
Представники федерації також наголосили на необхідності забезпечення законного та прогнозованого розвитку підприємства, оскільки будь-які управлінські конфлікти навколо виробника інсуліну прямо зачіпають інтереси великої кількості пацієнтів.
І це ще раз підкреслює просту річ: сьогодні мова йде не лише про корпоративний спір або кадрові рішення. Йдеться про підприємство, стабільна робота якого має значення для всієї системи охорони здоров’я України.
Держава має право змінювати менеджмент. Але не має права помилятися!
Ніхто не ставить під сумнів право держави змінювати керівників чи наглядові ради підприємств, які перебувають у її управлінні. Питання полягає в іншому: коли йдеться про стратегічний завод, який під час війни продовжує виробляти життєво важливі препарати, будь-які кадрові рішення повинні бути бездоганними з точки зору процедури та закону.
Натомість історія навколо “Індару” вже встигла об’єднати перевірку регулятора, претензії акціонерів, звернення профільної громадської організації та цілу низку питань до якості підготовки документів.
Якщо більшість цих претензій не підтвердяться, Фонд матиме можливість довести це перед регулятором. Але якщо хоча б частина з них виявиться обґрунтованою, тоді постане значно серйозніше питання: хто і як кваліфіковано готував рішення щодо одного з найбільш чутливих для держави підприємств?
Так, помилка в документах може бути неприємною випадковістю. Але коли такі помилки, кадровий поспіх та відсутність публічних пояснень складаються в одну картину, суспільство має повне право на сумніви – чи не є вся ця історія прикладом того, як управлінська недбалість здатна створити кризу там, де її взагалі не повинно було бути?
Попередні матеріали Brief. Хронологія подій: від кадрових змін у ФДМУ до перевірки НКЦПФР
Для читачів Brief ця історія навряд чи стане несподіванкою. Раніше редакція вже детально аналізувала події навколо підприємства у матеріалі «Індар і приватизація: що стоїть за інтересом до стратегічного виробника інсуліну», де йшлося про особливу роль підприємства для держави та ризики будь-яких непрозорих рішень щодо його майбутнього.
Також у публікації «Кадрова революція у ФДМУ» ми розповідали про масштабні кадрові зміни у самому Фонді державного майна та нову управлінську команду, яка взяла на себе відповідальність за управління державними активами.
Події останніх тижнів навколо «Індару» фактично стали перевіркою ефективності цих управлінських рішень на практиці. І поки що ця перевірка супроводжується судовими заборонами, запитами регулятора, претензіями акціонерів та питаннями щодо дотримання базових процедур корпоративного управління.
Саме тому історія навколо «Індару» сьогодні виглядає значно ширшою, ніж звичайний конфлікт навколо складу наглядової ради. Вона поступово перетворюється на своєрідний тест для всієї системи управління стратегічними державними підприємствами під час війни — коли ціна управлінської помилки може вимірюватися не лише репутаційними втратами, а й стабільністю роботи підприємства, від якого залежать сотні тисяч українців.
