Аналітики говорять про нову географію війни та можливе розширення українських операцій за межі Європи
Україна може розширювати свої військові можливості, використовуючи територію Лівії як плацдарм для атак на російські енергетичні судна так званого «тіньового флоту». Йдеться про танкери, які допомагають Росії обходити міжнародні санкції та продовжувати експорт нафти й газу. Про це пише журналіст і експерт із питань Близького Сходу Пол Іддон у матеріалі для Forbes.
За його оцінками, подібна тактика вже могла частково застосовуватися на практиці. Зокрема, у статті згадується інцидент із російським газовозом «Арктичний Метагаз», який зазнав атаки морських безпілотників. Судно отримало серйозні пошкодження, після чого, за інформацією джерел у Лівії, загорілося і втратило керування, почавши дрейфувати у Середземному морі.
Експерт із Лівії з Королівського інституту оборонних досліджень Джалель Харчауї зазначає, що присутність українських фахівців у цьому регіоні вже не виглядає малоймовірною. За його словами, починаючи з 2023 року в західній частині Лівії — зокрема в районах Місрати та Тріполі — могли з’явитися невеликі групи, пов’язані з використанням та обслуговуванням безпілотників.
Харчауї наголошує, що така активність є логічним продовженням стрімкого розвитку українських технологій у сфері дронів. «Україна перетворилася на своєрідну світову лабораторію дронної війни», — зазначає він. За його словами, українські компанії та спеціалісти здатні не лише створювати нові рішення, а й розгортати їх у різних частинах світу та навчати місцевих операторів — за умови політичної підтримки.
Читайте також: Україна та Польща створюють спільну армаду дронів: Туск оголосив про новий етап співпраці
Інші експерти, опитані в матеріалі, звертають увагу на потенційну взаємовигоду такої співпраці. Україна отримує доступ до нових напрямків для ведення асиметричної війни та можливість впливати на російську логістику далеко за межами Чорного моря. Водночас лівійські сили можуть скористатися сучасними технологіями безпілотної війни, які довели свою ефективність на полі бою.
Втім, аналітики застерігають і про значні ризики. Лівія залишається політично нестабільною країною з кількома центрами впливу, тому розміщення там іноземних військових або технічних спеціалістів може загострити ситуацію. Крім того, така активність здатна викликати відповідну реакцію з боку Росії та призвести до ескалації конфлікту в регіоні.
У підсумку, як зазначає автор, формується нова модель війни, в якій удари по російській інфраструктурі та логістичних маршрутах можуть здійснюватися далеко за межами України. Це свідчить про поступове розширення географії протистояння та перехід до більш гнучких і прихованих форм ведення бойових дій.
