Кадрова революція у ФДМУ: хто і навіщо перезапускає контроль над держактивами
Коли нова команда приходить до Фонду державного майна України, суспільство традиційно очікує двох речей – прозорої приватизації та приходу інвесторів. Особливо під час війни, коли державі потрібні не презентації, а реальні гроші в бюджет та зрозумілі сигнали для міжнародного бізнесу.
Саме під такими лозунгами починала роботу і нинішня команда ФДМУ під керівництвом Дмитра Наталухи. Спочатку все, здавалося, йде належним чином: з перших днів його головування на офіційному сайті Фонду регулярно з’являються повідомлення https://www.spfu.gov.ua/ua/news/13411.html про зустрічі з міжнародними партнерами, інвесторами та бізнес-асоціаціями.
Дмитро Наталуха, Голова Фонду державного майна України з 14 січня 2026 року
Замість великої приватизації – кадровий перезапуск
Однак якщо уважно подивитися на практичну діяльність Фонду за останні місяці, виникає зовсім інше питання. Чому замість системної підготовки великої приватизації країна бачить хвилю непрозорих кадрових змін на державних підприємствах?
Саме кадрова політика ФДМУ після приходу нової команди сьогодні викликає найбільше запитань. У центрі уваги – непрозорість призначень, відсутність відкритих конкурсів.
І в експертному середовищі постають обґрунтовані питання: чи насправді у ФДМУ формується сучасна система корпоративного управління, або ж державні активи знову переходять під ручний контроль вузького кола управлінців?
Позачергові збори замість підготовки інвесторів
Останні місяці Фонд активно ініціює позачергові збори акціонерів та зміну органів управління на низці підприємств (Одеської кіностудії, Харківенергозбуду, Індару, Насосенергомашу та ін.). І все нібито виглядає законно – корпоративні процедури, збори акціонерів, зміни менеджменту. Але проблема в іншому. Суспільство не бачить відповіді на базові питання: хто саме відбирає нових керівників, за якими критеріями це відбувається та чому держава фактично відмовилась від відкритих конкурсів на управління стратегічними активами?
І головне – чому кадрові процеси стали для ФДМУ пріоритетом у момент, коли велика приватизація фактично не рухається вперед?
Достатньо проаналізувати деякі призначення, щоби склалося враження, що замість роботи з інвесторами та підготовки активів до приватизації відбувається перезапуск контролю над державними підприємствами через зміну менеджменту.
І все це – у максимально непрозорий спосіб!
Земельний банк: на кого замінили професійну команду разом із професійним керівником?
Особливо показовою виглядає ситуація навколо ТОВ “Державний земельний банк” – структури, яка управляє найбільшим державним земельним ресурсом країни.
Керівник підприємства Ярослав Ярославський офіційно заявив про завершення роботи через розбіжності у баченні подальшої діяльності з новою командою Фонду держмайна: “Ми по-різному бачимо подальшу діяльність товариства. Саме тому ми передаємо Державний земельний банк новій команді”.
Це дуже важливий сигнал. Фактично керівник, який займався запуском та побудовою моделі роботи Земельного банку, публічно підтвердив наявність конфлікту підходів із новою командою ФДМУ.
На цьому фоні ще більше запитань викликає нове кадрове рішення. Виконуючою обов’язки директора стала Цимбаліста Оксана Романівна, яка до цього працювала у Фонді державного майна України з 2021 року та очолювала відділ у Калуші https://youcontrol.com.ua/catalog/individuals/tsymbalista-oksana-romanivna/ . Раніше вона також працювала на рівні регіонального структурного підрозділу Міністерства юстиції України у тому ж Калуші.
І тут виникає головне питання – чому в керівника органу такого рівня відсутній повністю фаховий досвід управління великими аграрними активами? Де досвід земельних відносин? Де відкритий конкурс на управління одним із найбільших державних земельних ресурсів країни?
Бо проблема навіть не у самій персоналії. Проблема в тому, що суспільство не бачить логіки кадрових рішень.
Ocean Plaza – старі принципи нової кадрової політики
Схожі питання виникають і навколо кадрових змін у структурах, пов’язаних з відомим київським ТРЦ “Ocean Plaza”. У медіа та профільних Telegram-каналах з’являлися повідомлення про призначення керівника, пов’язаного з родиною одного з високопосадовців Державної митної служби.
І знову ж таки – без публічного конкурсу, без широкого професійного відбору та без зрозумілої конкуренції кандидатів.
Усе це формує дуже небезпечне враження: поки велика приватизація фактично стоїть на місці, держава концентрується не на залученні інвесторів, а на кадровому перерозподілі контролю над активами.
Проблема не в персоналіях – проблема в системі
Я свідомо не використовую гучні слова про “схеми” чи “смотрящих”. Для подібних звинувачень мають бути докази та рішення правоохоронних органів. Але вже зараз можна говорити про іншу проблему – деградацію принципів корпоративного управління.
Україна останні роки декларувала перехід до сучасної моделі “governance” (корпоративного управління державними активами ): відкритих конкурсів, незалежних наглядових рад, професійного менеджменту та мінімізації політичного впливу на держактиви. Саме цього від нас вимагали міжнародні партнери та інвестори.
Сьогодні ж ринок бачить іншу картину. Велика приватизація залишається без реальних результатів, зате кадрові зміни в державних активах відбуваються дуже швидко та без достатньої публічності.
Радники, кулуарність і криза довіри
Окрему увагу привертає і постать радника голови ФДМУ Михайла Льва. У публічному просторі його ім’я неодноразово згадувалось у контексті попередньої роботи в органах державної влади, конфліктів та претензій щодо доброчесності. Зокрема, у відкритому доступі можна знайти матеріали щодо його роботи в Міністерстві економіки та Державному космічному агентстві України https://youcontrol.com.ua/catalog/individuals/lev-mykhaylo-oleksandrovych/
Безумовно, сам факт роботи радником не є порушенням. Але в умовах непрозорих кадрових процесів поява навколо Фонду людей із неоднозначним бекграундом https://glavcom.ua/country/politics/kolishniy-topposadovec-kosmichnogo-agentstva-zaplatit-velikiy-shtraf-za-nedostovirni-dani-v-deklaraciji–800610.html лише посилює недовіру до всієї системи ухвалення рішень.
Дмитро Наталуха й Михайло Лев (перший та другий зліва) знайомі давно – фото 2016 року
І проблема тут навіть не в персоналіях. Проблема в самій логіці процесу: коли стратегічні підприємства отримують нових керівників без відкритої конкуренції та зрозумілих критеріїв, це формує для ринку дуже небезпечний сигнал.
Чому мовчить Кабмін?
Тому питання сьогодні є не лише до Фонду державного майна. Головне з питань – до Кабінету Міністрів України:
Чому в країні, яка декларує рух до європейських стандартів корпоративного управління, досі не відновлені повноцінні відкриті конкурси на управління стратегічними державними активами?
Бо без прозорих процедур будь-яка приватизація ризикує перетворитися не на прихід інвесторів та розвиток економіки, а на черговий перерозподіл контролю над державними потоками.
Саме такого мовчання керівних органів найвищого рангу завжди найбільше боїться ринок. Тому що будь-який великий інвестор заходить у країну не лише заради одного тільки активу стратегічного значення та керується не лише розрахунками потенційного прибутку. Інвестор, насамперед, оцінює стабільність правил гри, прогнозованість державної політики та рівень незалежності управлінських рішень.
Коли ж стратегічні підприємства отримують новий менеджмент без відкритих конкурсів, без зрозумілих критеріїв та без публічного пояснення логіки призначень, це створює ризик ручного управління активами. А там, де у діяльності чи бездіяльності профільних державних органів з’являється відчуття кулуарності та непрозорості, великий інвестор зазвичай просто ставить паузу.
І саме тому питання прозорості кадрових рішень у ФДМУ сьогодні є питанням не лише репутації окремих посадовців, а й майбутньої інвестиційної довіри до України.
🔴 ОНОВЛЕНО
Після кадрових змін у Фонді державного майна України одним із перших великих публічних випробувань для нової управлінської команди стала ситуація навколо стратегічного виробника інсуліну — ПрАТ «Індар».
Спроба провести позачергові збори акціонерів та змінити склад наглядової ради підприємства завершилася судовою забороною проведення зборів, а також перевіркою з боку НКЦПФР щодо дотримання корпоративних процедур.
Таким чином події навколо «Індару» фактично стали першою масштабною перевіркою ефективності та якості управлінських рішень нової команди ФДМУ.
Детальніше про розвиток подій читайте у матеріалі: «ФДМУ провалив збори акціонерів “Індар”: регулятор перевіряє».
