На батьківщині поеми Гомера вважають, що нові інтерпретації лише допомагають класичному твору залишатися актуальним
Майбутній фільм Крістофера Нолана «Одіссея» (The Odyssey) ще до прем’єри став одним із найобговорюваніших кінопроєктів 2026 року. Стрічка режисера «Початку», «Інтерстеллара», «Дюнкерка», «Тенета», «Оппенгеймера» та трилогії «Темний лицар» викликала хвилю суперечок через нестандартний акторський склад і сміливе переосмислення класичного епосу Гомера.
Найбільше критики дісталося вибору Люпіти Ніонго на роль Єлени Троянської та Еліота Пейджа, який зіграє Ахілла. Частина глядачів, особливо в консервативних колах США, звинуватила творців у відході від традиційного бачення античних персонажів.
Втім, у самій Греції, де була створена «Одіссея», реакція виявилася значно стриманішою. Багато греків переконані, що легендарний епос зберіг свою популярність протягом майже трьох тисячоліть саме завдяки постійному переосмисленню, а не буквальному копіюванню.
Викладач Філіппос Манцаріс, який знайомить семикласників із поемою Гомера, вважає, що сучасні адаптації не загрожують оригіналу. За його словами, важливо пояснювати дітям, що кожна нова постановка чи екранізація є окремим творчим твором.
Під час занять школярі не лише знайомляться з пригодами Одіссея та його зустрічами з міфічними чудовиськами, а й обговорюють складні моральні питання. Учні аналізують, чи була помста героя виправданою, чи можна вважати його ідеальним правителем і чи були правильними його вчинки після повернення додому. На думку Манцаріса, такі дискусії та рольові ігри допомагають дітям краще зрозуміти твір і поставити себе на місце його персонажів.
«Одіссея» залишається текстом, із яким молоді люди можуть себе асоціювати, побачити в ньому власні переживання та зв’язок із батьківщиною, зазначає педагог.
Як наголошує Associated Press, у Греції давно існує безліч версій класичного епосу — від адаптованих дитячих книжок до театральних постановок, які переказують складний сюжет у доступній для дітей формі.
Актор Манос Пінціс, який виконував роль Одіссея в одній із таких вистав, переконаний, що сценічні адаптації допомагають дітям полюбити античну міфологію. За його словами, коли історія оживає перед очима, навчання стає значно цікавішим і природнішим, ніж просте читання обов’язкового тексту.
Натомість основна хвиля критики лунає зі США. Після оголошення акторського складу Ілон Маск заявив, що Нолан нібито «осквернив» «Одіссею», а низка консервативних коментаторів, серед яких Метт Волш, звинуватили авторів у надмірній увазі до політики ідентичності. Вони провели паралелі з іншими сучасними екранізаціями, де персонажів традиційно зображали актори іншого етнічного походження.
Сам Крістофер Нолан у коментарі The Telegraph заявив, що подібна реакція була цілком очікуваною. Режисер наголосив, що дискусії до прем’єри не мають великого значення, адже критики ще не бачили самого фільму. Водночас у розмові з Associated Press він пояснив, що прагнув створити доступну для сучасної аудиторії історію, не копіюючи попередні голлівудські уявлення про античний світ.
У Греції ж подібні суперечки сприймають значно спокійніше ще й тому, що міжнародний акторський склад для фільмів про античність давно став звичною практикою. Раніше царя Леоніда у стрічці «300 спартанців» зіграв шотландець Джерард Батлер, Ахілла в «Трої» — американець Бред Пітт, Олександра Македонського — ірландець Колін Фаррелл, а його матір виконала Анджеліна Джолі.
Нова «Одіссея» також об’єднала зірковий міжнародний склад. У фільмі знялися Метт Деймон, Том Голланд, Енн Гетевей, Роберт Паттінсон, Зендая, Шарліз Терон та інші відомі актори, а оповідь веде репер Тревіс Скотт.
Читайте також: З’явилися перші рецензії на «Одіссею» Крістофера Нолана: критики називають фільм одним із найкращих у кар’єрі режисера
Попри загалом спокійну реакцію, грецька націоналістична партія «Нікі» розкритикувала як кастинг, так і рішення уряду виділити близько шести мільйонів євро на підтримку місцевого виробництва стрічки. Представники політичної сили заявили, що державні кошти не повинні використовуватися для просування, на їхню думку, «прогресивної ідеології» в інтерпретації грецької історії та культури.
Міністерка культури Греції Ліна Мендоні різко відкинула такі претензії. Вона підкреслила, що держава не має права диктувати митцям, як саме вони повинні трактувати міфи чи літературні твори, і назвала ідею цензурувати творчість Крістофера Нолана неприйнятною.
Професор давньогрецької літератури Університету Арістотеля в Салоніках Христос Цагаліс також закликав оцінювати фільм лише після його виходу. На його думку, головне питання полягає не в тому, наскільки екранізація буквально повторює першоджерело, а чи здатна вона передати головні ідеї одного з найвидатніших творів світової літератури.
Науковець наголосив, що поеми Гомера пережили тисячоліття саме завдяки своїй універсальності та здатності знаходити відгук у людей різних епох і культур. Саме тому, переконаний він, нові інтерпретації лише продовжують життя цієї великої історії.











