Боєць ЗСУ випадково опинився в укритті противника після знищення своєї позиції дронами
Український військовий протягом двох тижнів був змушений жити в одному бліндажі з російським солдатом після того, як його позицію знищили ворожі дрони. Про цю незвичайну історію розповідає британське видання The Guardian, яке поспілкувалося з самим бійцем.
34-річний одесит Вадим Летунов згадує, що російські війська щодня обстрілювали його укриття по кілька годин поспіль, застосовуючи міномети та дрони-камікадзе. Наприкінці лютого бліндаж, у якому перебували він і його побратим, було повністю зруйновано.
Вадиму вдалося вижити, однак його товариш загинув. Рятуючись, він рушив у бік українських позицій і незабаром натрапив на укріплення серед дерев.
«Я зайшов у бліндаж і побачив військового, який тримав мене на прицілі. Сказав, що я зі своєї бригади і що мою позицію знищили. Він відповів: «Заходьте». Я зайшов, але почув акцент і зрозумів — він росіянин. Я сказав: «Ти ж не наш, правда? Не вбивай мене»», — розповідає боєць.
Наступні два тижні, за словами журналістів, стали справжньою «сюрреалістичною історією», адже українські та російські військові рідко мають змогу так довго спілкуватися один з одним.
Російський солдат на ім’я Нікіта наказав Летунову спуститися в маленьке підземне укриття й пообіцяв не стріляти, оскільки той був без зброї. При цьому він показав саморобний дерев’яний хрест із написом «Спаси и сохрани».
Хоча спочатку росіянин обіцяв відпустити українця вже наступного дня, цього не сталося. Летунов швидко зрозумів, що для виживання йому доведеться впливати на психіку співрозмовника. Він з’ясував, що Нікіта до війни був наркозалежним і мав кримінальне минуле, а на фронт потрапив, щоб уникнути ув’язнення.
Росіянин змусив українця роздягнутися та перевірив його речі, шукаючи наркотики — він вірив у пропагандистські міфи про українських військових.
У наступні дні, перебуваючи в холодному бліндажі з мінімумом їжі, Нікіта розповідав про «велич російської армії». Водночас, за словами Вадима, у нього були різкі перепади настрою.
«Іноді він ставав схожим на маніяка: приставляв автомат до моєї голови й казав, що зараз уб’є. Я починав молитися… Потім він раптом заспокоювався і клав зброю. Це відбувалося миттєво», — згадує українець.
Тим часом у 118-й бригаді, де служив Летунов, його вважали загиблим. Рідним повідомили, що шансів на повернення майже немає.
Раз на день у бліндаж прилітав дрон, який доставляв близько 250 грамів провізії та трохи води. Полоненому діставалася мінімальна частка — шматочок шоколаду й кілька ковтків води.
Читайте також: Сирський запровадив обов’язкові ротації: військові на передовій перебуватимуть не довше двох місяців
Згодом сам росіянин почав скаржитися на умови: нестачу їжі та необхідність збирати дощову воду або навіть пити власну сечу.
«Одного разу він сказав: «Може, це мені здатися тобі?». Я відповів, що не потрібно, але пояснив, що в українському полоні нормальні умови — триразове харчування, сигарети, діє Женевська конвенція», — розповідає боєць.
Такі розмови повторювалися кілька разів. Коли вода остаточно закінчилася, вони разом вирушили на її пошуки.
«Ми вийшли в туман і почули дрон. Це був український. Я зробив табличку з позивним «Картман» і номером бригади, став на коліна і почав кричати, що я українець», — каже Вадим.
Спочатку оператори дронів вирішили, що обидва — вороги, і спробували атакувати їх дроном-камікадзе, але той розбився. Другу атаку встигли скасувати, коли командир впізнав свого бійця.
Після цього дрон доставив їжу, однак Вадим ще деякий час залишався у бліндажі. Лише коли поруч з’явився український бронетранспортер, ситуація змінилася.
«До останнього не вірив, що зможу вибратися», — зізнається він.
У результаті ролі помінялися: російський солдат опинився в українському полоні, причому в значно кращих умовах.
Сам Летунов через поранення та гангрену втратив палець на нозі й нині пересувається на милицях. Він проходить реабілітацію в Одесі. Його колишнього «сусіда» по бліндажу, ймовірно, обміняють — і, як припускають, він може знову опинитися на фронті.
